Лекція 3. Цементобетонні суміші, модифіковані неводорозчинними добавками

Мета лекції: Вивчення принципів роботи, класифікації та технологічних особливостей застосування неводорозчинних добавок різного ступеня дисперсності (від нано- до макрорівня) у цементобетонних сумішах.

Питання для самоперевірки.

1.     Як з наукової точки зору довести, що такі умовно нерозчинні матеріали, як звичайне скло або карбонати, насправді мають обмежену розчинність у водному середовищі?

2.     Яким чином вуглецеві наночастинки в цементних системах здатні одночасно забезпечувати пластифікуючий ефект (за рахунок дзета-потенціалу) та виступати центрами гомогенної кристалізації?

3.     Чому при аналізі приросту міцності матеріалу, модифікованого вуглецевими наночастинками, спостерігається суттєве зниження ефективності при переході від мікроструктури (цементне тісто) до макроструктури (цементобетон із щебенем)?

4.     Опишіть механізм пуццоланової реакції для активних мікронаповнювачів (метакаоліну та мікрокремнезему): з якою речовиною і чому вступає у взаємодію їхня аморфна структура?

5.     Як співвідношення модуля пружності волокна (Eв) та матриці бетону (Eб) впливає на кінцеві фізико-механічні властивості фібробетону, і що таке «критична концентрація» фібри?