Лекція 6. Бітуми з добавками (Поверхневі явища та ПАР)

Мета лекції: Вивчення молекулярно-кінетичних механізмів поверхневих явищ, що протікають на межі розділу фаз «в'яжуче — мінеральний матеріал», дослідження класифікації та принципу дії поверхнево-активних речовин (ПАР) як адгезійних добавок, а також аналіз термореологічних особливостей застосування синтетичних штучних восків.

Питання для самоперевірки.

1.     У чому полягає принципова різниця у сферах застосування ПАР як емальгаторів бітумних емульсій та як безпосередньо адгезійних добавок (антистріпінг-агентів)?

2.     Як баланс сил на межі розділу фаз «тверде тіло — рідина — газ» визначає крайовий кут змочування (Ѳ), і чому для бездефектного обволікання граніту потрібна вища температура, ніж для мармуру?

3.     Чому робоча концентрація адгезійних ПАР у бітумі обмежена мізерним діапазоном (0,5–1 %), і що відбувається з системою при значному перевищенні цієї ефективної концентрації?

4.     Опишіть сутність та критику стандартизованого в Україні методу оцінки адгезії бітуму за допомогою мікроскопічної скляної пластини та гарячої води? 

5.     За рахунок якого фізико-хімічного явища комплексне поєднання полімерного модифікатора та ПАР забезпечує синергетичний ефект, що збільшує втомну стійкість покриття під дією води у десятки разів?